Odessa Academic Ukrainian Music and Drama Theatre named after V. Vasylko

Загальна інформація

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька — один з провідних театрів країни. Любов та повагу публіки та критиків викликає яскравий акторський ансамбль та неординарний репертуар, в якому наразі представлені 26 спектаклів: від вистав за українськими класичними п’єсами («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «За двома зайцями» М. Старицького) до постановок сучасної драматургії («Сімейні сцени» Г. Яблонської, «Два ангели» В. Шендеровича). З незмінним успіхом йдуть вистави режисерів «нової хвилі» українського театру: Дмитра Богомазова, Владислава Троїцького, Юрія Одинокого. За виставу Одеського українського театру «Гамлет» режисер Дмитро Богомазов у 2012 році отримав найвищу нагороду в галузі культури і мистецтва — Національну премію України імені Тараса Шевченка.

Історія театру налічує майже дев’ять десятиріч. Стаціонарний український театр — Держдрама — був заснований в Одесі 7 листопада 1925 року завдяки вимогам громадськості міста. Художнім керівником нового театру став Марк Терещенко. На постановку першого спектаклю — «Палії» за п’єсою А. Луначарського — запросили відомого режисера, послідовника Всеволода Мейєрхольда Бориса Глаголіна. Глаголін, який любив епатувати публіку, під час вистави «Палії» «викотив» на сцену справжній автомобіль.

Другий сезон Одеської української Держдрами почався виставою «За двома зайцями» у постановці Василя Василько, який до того працював з корифеями українського театру Марком Кропивницьким, Марією Заньковецької ті ін., а далі був актором і режисером у театрі Леся Курбаса. Класичну п’єсу Михайла Старицького «осучаснили», в виставу були введені нові персонажі: інвалід-шарманщик, комсомольці, спекулянти... У фіналі викритий Свирид Голохвастов тікав у зал, після чого актори виходили на авансцену, звертаючись до глядачів зі словами: «Він утік! Держи його! Ось він! Он там! У партері! У ложі!». Публіка була в захваті.

Василь Василько отримав запрошення очолити театр. З того часу Держдрама стала його основним театром, а Одеса — головним містом, куди він повертався, в якому провів останні роки життя. Василько керував колективом в загальній складності 14 років. Його вистави увійшли до «золотого фонду» не лише Одеського українського театру, а всього національного театрального мистецтва. У 1995 році одеському колективу було присвоєно ім'я його корифея.

Вже в перші роки існування критики назвали театр «тричі піонером» — за оригінальний, сміливий репертуар, новаторство сценічних виражальних засобів і, найголовніше, за талановитий акторський ансамбль. Побувавши на виставах Держдрами відомий письменник Остап Вишня у 1928 році писав: «Навряд чи ще якийсь інший український театр користується такими симпатіями і визнанням з боку глядачів, як Одеська госдрама. Та й не тільки визнанням! Та й не тільки симпатіями! Театр люблять в Одесі! Саме люблять! Доброю, теплою, південної любов'ю».

У 1930 році, до п'ятирічного ювілею, театр отримує ім'я Революції і нове приміщення, де він розташовується і тепер (до цього Держдрама працювала на вулиці Грецькій — двері в двері з теперішнім Російським театром).

Будівлю по вулиці Херсонській збудували у 1903 році на замовлення антрепренера Олександра Сибірякова, і до переїзду української драми в ній розташовувався театр російської драми. Тут з успіхом йшли одеські вистави і проходили гастролі всесвітньо відомих артистів, серед яких була, наприклад, американська «босоніжка» Айседора Дункан. Саме на цій сцені відбувся останній виступ засновника українського професійного театру Марка Кропивницького.

За дев’ять десятиліть на сцені Українського театру було поставлено більш ніж 600 вистав. Над ними працювали видатні режисери, актори, художники, музиканти. Ці люди, безмежно віддані театру, створили славу колективу української драми.

Географія гастролей театру за роки його існування вражаюча: від берегів Неви до острова Сахалін. Виступи у Канаді, на багатьох престижних міжнародних театральних фестивалях, де Український театр здобував призові місця.

На цей час колектив очолюють: директор, заслужений працівник культури України Валентина Прокопенко, та художній керівник, народний артист України Ігор Равицький. Вони продовжують справу своїх попередників, підтверджуючи статус Українського театру як новаторського колективу.